-
1 індуктивний метод
ІНДУКТИВНИЙ МЕТОД - спосіб міркування, що полягає в одержанні ймовірних висновків про певні загальні зв'язки та властивості (або гіпотез про можливі причини чи наслідки досліджуваних явищ) на підставі аналізу окремих фактів. Сучасна індуктивна логіка зорієнтована переважно на пошук засобів визначення міри слідування наслідків із гіпотез. При цьому її апарат поєднується з аксіоматикою числення ймовірностей. -
2 метод
чmethod, procedure, tool, means; practice, techinqueефективний метод — effective method, powerful/proficient method
індуктивний метод — inductive method, objective method, induction
метод аналогій — analog approach, analog method
метод занурення — immersion method, immersion technique/procedure
метод перевірки — checking method, method of verification, test procedure, check method, test method
метод прогнозування — forecasting approach, forecast method
метод спроб і помилок — trial-and-error ( cut-and-try) method
методи управління — management technique, management techniques
-
3 вивідне знання
ВИВІДНЕ ЗНАННЯ - висновок, одержаний за певними правилами виведення з інших знань. В.з. може фігурувати у вигляді дедуктивного наслідку, індуктивного узагальнення або гіпотетичного висновку, отриманого шляхом "неповної дедукції". У першому випадку між вихідними засновками та одержуваним В.з. має місце відношення логічного слідування, коли підстави є достатніми для однозначного (а тому категоричного) висновку. У разі індуктивного узагальнення передбачається перехід від одиничного (або часткового) судження до загального. При цьому розрізняють повнота неповноіндуктивне узагальнення (залежно від того, чи охоплюють підстави весь клас досліджуваних явищ, чи лише його частину) (див. індукція, індуктивний метод, узагальнення). В науці індуктивні узагальнення експериментальної практики називають "емпіричними законами". Коли йдеться про перехід від загального знання до часткового, то даний перехід не завжди забезпечує дедукування категоричних наслідків. Гіпотетичний (ймовірнісний) характер В.з. при цьому може зумовлюватись невизначеною валентністю вихідних засновків (як це, скажімо, має місце в контексті застосування гіпотетико-дедуктивного методу) або їх неповнотою. В.з. може бути одержане як прямим, так і непрямим шляхом. Перший не передбачає введення припущень у побудову виводу, тоді як другий являє собою метод обґрунтування гіпотез шляхом зведення до абсурду (несумісних наслідків) припущень їх контрверсій. Якщо вихідні знання є несуперечними і достатніми для встановлення валентності гіпотези, то тільки одне з двох припущень - або ствердження, або заперечення гіпотези - приведе міркування до суперечності (при цьому істинним вважатиметься те припущення, котре забезпечує несуперечні наслідки). У разі несумісності вихідних даних з обох вищезгаданих полярних припущень буде одержано абсурдне твердження. Нарешті, за умови неповноти базових підстав для визначення істинності чи хибності гіпотези - ні припущення останньої, ні припущення її заперечення не дадуть взаємовиключних наслідків (див. також доведення, спростування). -
4 Лоренц, Конрад
Лоренц, Конрад (1903, Відень - 1989) - австр. біолог і філософ, один із засновників еволюційної епістемології та фундатор сучасної етології. Лауреат Нобелівської премії (1973). Розробляв проблеми культурної антропології. Обґрунтовуючи еволюційну теорію знання, вважав, що людина має природжений "апарат для створення відповідної картини світу", яка обумовлюється когнітивними механізмами. Над цим апаратом здіймається духовна, культурна надбудова Д. уховне життя людини, як вважав Л., слід розглядати як надіндивідуальний процес. Культура є живою системою, що має свої філогенетичні передумови, плюральні форми існування; вона забезпечує - через механізм конкуренції - "інтеркультурний добір", сприяючи культурній творчості. Головним методом пізнання Л. вважав індуктивний метод, вбачаючи його евристичне значення у можливості редукції спеціальних законів певного рівня до більш загальних законів природи.[br]Осн. тв.: "Так зване зло: До історії природи агресії" (1963); "Опала смертного гріха в людській цивілізації" (1971); "Die Ruckseite Spieqels" (1973); "Зменшення людства" (1983).
См. также в других словарях:
індуктивний — а, е. 1) лог. Який ґрунтується на індукції, пов язаний з методом індукції (у 1 знач.). •• Індукти/вна ло/гіка розділ логіки, в якому вивчають логічні процеси переходу від знання про одиничне й окреме до знання про загальне. Індукти/вне… … Український тлумачний словник
індукційний — а, е. 1) лог. Те саме, що індуктивний 1). Індукційний метод навчання. 2) фіз., ел. Який виник унаслідок індукції; такий, що пов язаний з індукцією (у 2 знач.). || Який ґрунтується на індукції. Індукційна електропіч. Індукційне зварювання труб. || … Український тлумачний словник
каротаж магнітний — карот(т)аж магнитный magnetic logging *Magnetkarot(t)age, magnetische Bohrlochmessung метод геофіз. дослідження у свердловині, який базується на вивченні магнітної сприйнятливості г.п. При проведенні К.м. простим датчиком служить котушка… … Гірничий енциклопедичний словник